Библейская археология
Вы находитесь на сайте "Архив статей из ЭЕЭ и статей на еврейские темы из Википедии"
(Различия между версиями)
(Новая страница: «{{О_статье| ТИП СТАТЬИ = 4 | АВТОР1 = | АВТОР2 = | АВТОР3 = | СУПЕРВАЙЗЕР = | ПРОЕКТ = | ПОДТЕМА = | К…») |
(→См. также) |
||
| Строка 38: | Строка 38: | ||
== См. также == | == См. также == | ||
| - | * [[ | + | * [[Археология Израиля]] |
| - | + | <!-- [[Файл:Qumran.jpeg|праворуч|міні|300пкс|[[Кумран]]ські печери.]] | |
| + | '''Біблійна археологія''' (від {{lang-el|Ἀρχαιος, λογος}} — древній, наука) — розділ [[біблеїстика|біблійної науки]], що вивчає за давніми пам'ятками історичне середовище, де виникла Біблія й відбувалися події священної історії. Біблійна [[археологія]] покликана дати більш конкретне уявлення про перебіг цих подій, доповнити біблійні дані незалежними свідоцтвами пам'яток, уточнити [[хронологія|хронологію]] фактів й датування текстів. Результати біблійної археології також допомагають у з'ясуванні сенсу [[Біблійні книги|біблійних книг]], оскільки реконструюють історичний фон їхнього написання. | ||
| + | == Історія == | ||
| + | |||
| + | === Стара біблійна археологія === | ||
| + | |||
| + | Стара біблійна археологія склалася до того, як були знайдені основні пам'ятники [[Стародавній Схід|Стародавнього Сходу]] й [[Античність|античності]], що проливають світло на [[Біблійна історія|біблійну історію]]. Вона обмежувалася тим, що систематизувала дані самого [[Святе Письмо|Святого Письма]] і греко-римських авторів, пов'язані з побутом, суспільним устроєм, календарем, звичаями і культом часів [[Старий Заповіт|Старого]] і [[Новий Заповіт|Нового Заповіту]]. Зведення таких знань давала можливість читачу Біблії вільніше орієнтуватися у «біблійному світі». Важливість такого розуміння реалій була відзначена ще [[Антиохійська школа|антиохійською школою]] [[екзегеза|екзегези]], котра здобувала біблейські відомості не тільки з Біблії, а й із знайомства зі східними звичаями. Святитель [[Йоан Золотоустий]] неодноразово закликав своїх читачів і слухачів уявити собі живі історичні обставини, у яких відбувалися ті чи інші події Писання, щоб краще зрозуміти їх. Саме заради цієї мети й виникла біблійна археологія. | ||
| + | |||
| + | До праць старої біблійної археології належать роботи К.Ф. Кейлі, С. Мунка, Г. Трістрама, І. Троїцького. | ||
| + | |||
| + | === Нова біблійна археологія === | ||
| + | |||
| + | Нова біблійна археологія стала складатися після того, як були відкриті перші пам'ятки Сходу та античності, що відносилися до біблійного періоду й проливали світло на згадувані у Біблії події, і була розшифрована [[писемність]] [[Єгипет|Єгипту]], [[Дворіччя]], [[Ханаан]]у, [[Хетське царство|Хетського царства]]. До того часу із позабіблійних текстів були відомі лише [[Талмуд]], [[таргум]]и, праці [[Йосиф Флавій|Йосифа Флавія]] і фрагменти, збережені [[Антична література|античними авторами]] й [[Отці Церкви|Отцями Церкви]]. | ||
| + | |||
| + | Знахідки в Єгипті почалися незабаром після походу [[Наполеон I|Наполеона I]]. Молодий французький [[філолог]] Ж. Ф. Шампольон ([[1790]]-[[1832]]) зумів прочитати [[єгипетські ієрогліфи]]. Так було покладено початок наукової [[єгиптологія|єгиптології]]. За цим послідувала серія відкриттів, що продовжується і понині. Перші успішні кроки в розшифровці давньоперсього [[клинопис]]у зробив німецький вчитель словесності Г. Ф. Гротефенд ([[1775]]-[[1853]]), а в [[1835]] англійський філолог-любитель Г. К. Роулінсон ([[1810]]-[[1895]]) зумів прочитати напис перського царя [[Дарій|Дарія]]. У [[1840-ві|1840]]-[[1850-ті|1850-х]] роках французькі й англійські [[археолог]]и розкопали низку пагорбів у Дворіччі, під котрими були відкриті давньоассірійські міста [[Ніневія]] та [[Калах]] (роботи П. Е. Ботте, Лейарда, Кольдевея тощо). | ||
| + | |||
| + | На початку [[20 століття]] були проведені розкопки руїн столиці [[Хетське царство|Царства хетів]] (згадуються у Біблії). Їхню писемність вдалося розшифрувати чеському вченому Б. Грозному ([[1879]]-[[1952]]). Чимале значення для біблійної археологі мало відкриття й прочитання ханаанских пам'ятників, зокрема текстів міста [[Угаріта]] (нині [[Рас-Шамра]]). Розшифровка їх була зроблена Г. Бауером, С. Х. Гордоном, Ш. Ж. Віролло, К. Ф. А. Шеффером і професором Єрусалимської біблійної школи Дормом. Усі ці та інші відкриття розширили рамки біблійної археології і примусили по-новому оцінити взаємодію [[Старий Заповіт|Старого Заповіту]] з культурою [[Стародавній Схід|Стародавнього Сходу]]. Відтепер біблійна археологія основну увагу приділяє саме вивченню пам'ятників, що прямо або побічно стосуються Біблії. | ||
| + | |||
| + | Величезне значення в бібійній архіеології набув новий метод датування. За його розробку У.Ф. Ліббі отримав [[Нобелівська премія|Нобелівську премію]] ([[1960]]). Цей метод, званий радіовуглецевим, застосовується при датуванні предметів органічного походження. Високочутливі сучасні прилади можуть з достатньою точністю встановити вік досліджуваного дерева, папірусу, льону і т. д. У ті ж роки Д. К. Кеннеді відкрив метод термолюмінесценціі, що дозволяє датувати стародавні керамічні вироби. | ||
| + | |||
| + | == Розділи біблійної археології == | ||
| + | |||
| + | Біблійна археологія у наш час поділяється на два розділи: загальну і палестинську. | ||
| + | |||
| + | === Загальна === | ||
| + | |||
| + | Загальна біблійна археологія вивчає позабіблійні пам'ятки писемності й матеріальної культури, що проливають світло на свідоцтва [[Святе Письмо|Святого Письма]]. | ||
| + | |||
| + | ==== Загальна старозавітна ==== | ||
| + | [[Файл:The Structure Claimed to be the Noah's Ark near the Mount Ararat in Turkey.jpg|праворуч|300пкс|міні|Вірогідне місцерозташування [[Ной|Ноєвого]] [[ковчег]]у поблизу гори [[Арарат]] у [[Туреччина|Туреччині]].]] | ||
| + | |||
| + | У сфері загальної біблійної старозавітної архелогії зроблено багато відкриттів у [[19]] та [[20 століття]]х. | ||
| + | |||
| + | У [[1920-ті|1920-х]] роках англійський археолог Л. Вуллі виявив сліди стародавньої повені, котра сталася у Південному Дворіччі. На його думку, це відкриття пов'язане з старозавітною оповіддю про Потоп. Вуллі також відкрив багато інших пам'яток стародавнього [[Шумер]]у. | ||
| + | |||
| + | У [[19 століття|19 столітті]] була відкрита бібліотека [[Ніневія|Ніневії]], де знайшли поеми про [[Гільгамеш]]а (з описом Потопу, що багато в чому збігається з [[Книга Буття|Книгою Буття]]) і про походження світу «[[Енума Еліш]]». Остання показує, наскільки своєрідним було біблійне вчення, незважаючи на певні елементи літературної схожості із [[вавілон]]ською пам'яткою. | ||
| + | |||
| + | У [[1901]]-[[1902]] французька археологічна експедиція знайшла в [[Сузи|Сузах]] чорний стовп з [[базальт]]у, на котрому клинописом були висічені закони вавілонського царя [[Хаммурапі]] (1-а половина [[18 століття до Р.Х.]]). Закони, зокрема, містять правові норми, що пояснюють деякі подробиці оповіді Книги Буття про [[патріарх]]ів, і мають паралелі з законами Книг Вихід і Повторення Закону. Закони Хаммурапі свідчать про глибоку давнину тих основ права, котрі зафіксовані в [[П'ятикнижжя|П'ятикнижжі]]. | ||
| + | |||
| + | Розкопки [[1930-ті|1930-х]] років у месопотамському місті [[Марі]] ([[18 століття до Р.Х.]]) виявили тексти зі згадуванням племен, ідентичних іменами предків Ізраїлю ([[Нахор]], [[Терах]], [[Серуг]], [[Завулон]], [[Гад]], [[Дан]], [[Леві]], [[Ізмаїл]], [[Асир]]). Такі паралелі виявлені і в текстах м. [[Ебла|Ебли]] ([[Сирія]]), відкритого в [[1970-ті|1970-х]] роках. | ||
| + | |||
| + | Наприкінці [[1930-ті|1930-х]] років американська експедиція у Північну [[Месопотамія|Месопотамію]] знайшла документи м. [[Нузі]] ([[Нузу]]). Вони містять закони, котрі пояснюють, чому, наприклад, бездітний [[Авраам]] мав віддати свою спадщину [[Єліезер]]у (Бут. 15:2-3), описують операції з продажу первородства (Бут. 25:30-34), пояснюють, чому [[Рахіль]] забрала з собою [[терафим]]ів (домашніх богів) Лавана (Бут. 31:19) - згідно з текстами Нузі, хто володіє терафимами, той має право на спадщину. Примітно, що ці звичаї зникають після [[15 століття до Р.Х.]], тобто оповіді Книги Буття відображають дуже давню, ще домойсеєву епоху історії. | ||
| + | |||
| + | Дослідження хетських законів пояснило, чому Авраам не хотів купувати у [[Хети|хетів]] всю землю навколо печери [[Махпелі]], а тільки печеру. Купуючи землю, він ставав данником хетів. | ||
| + | |||
| + | Дані про [[гіксоси|гіксосів]], аморейських племенах, що підкорили близько [[1700 до Р.Х.]] [[Єгипет]], пояснюють, як міг неєгиптянин Йосиф стати правителем Єгипту при [[фараон]]і. | ||
| + | |||
| + | Встановлено, що фараон [[Рамзес II]] ([[13 століття до Р.Х.]]) переніс свою столицю в Дельту і, відродивши зруйноване місто, назвав його своїм ім'ям. У Біблії сказано, що ізраїльтяни будували для єгипетського царя місто [[Раамсес]] (Вих. 1:11). | ||
| + | |||
| + | У [[1887]] була знайдена покинута столиця фараона-реформатора [[Ехнатон]]а (14 століття до Р.Х.) [[Ахетатон]] (нині - [[Ель Амарна]]). Серед документів її архіву виявлені донесення палестинських васалів царя (зокрема, правителя [[Єрусалим]]а). Вони скаржаться, що країна зруйнована бандами [[хапіру]]. У наш час більшість вчених вбачає в них напівкочову різноплемінну «вольницю», котра підірвала владу фараонів у [[Палестина|Палестині]]<ref> Історія стародавнього світу, т. 1, М., 1989, с. 245.</ref>. Рух хапіру підготував ґрунт для проникнення ізраїльтян у [[Ханаан]]. | ||
| + | |||
| + | У [[1896]] році англієць [[Фліндерс Пітрі]] знайшов у [[Фіви|Фівах]] ([[Єгипет]]) переможний напис ([[стела|стелу]]) сина Рамсеса II [[Мернептах]]а (кінець [[13 століття до Р.Х.]]). У ній серед міст і народів Палестини вперше згаданий [[Ізраїль]], але не як місцевість, а як плем'я. Одні історики вважають, що мова йде про період [[Ісус Навин|Ісуса Навина]], а інші пов'язують стелу з подіями Книги Виходу. | ||
| + | |||
| + | Напис фараона [[Шешонк I|Шешонка I]] (бібл. Сусакім) доповнює розповідь 3 Цар 14:25-28 про захоплення єгипетськими військом [[Єрусалим]]у ([[10 століття до Р.Х.]]). | ||
| + | |||
| + | Ще в середині 19 століття були знайдені ассирійські пам'ятки, пов'язані з біблійною історією: аннали [[Салманасар III|Салманасара III]] про [[Битва при Каркарі|битву при Каркаре]] ([[854 до Р.Х.|854]]/[[853 до Р.Х.]]), в котрій брав участь цар [[Ахав]], про підпорядкування Ассирією самарійського царя [[Єгу]] (Іуя), причому на обеліску Салманасара зображений сам Єгу, що стоїть на колінах перед ассирійським царем. У документах Саргона II і Салманасара повідомляється про падіння [[Самарія|Самарії]], а в анналах [[Сінаххеріб]]а - про облогу Єрусалиму за часів царя [[Єзекія|Єзекії]] і пророка Ісаї. До цієї ж епохи відноситься прикордонний камінь з портретом вавілонського царя Мардук-апла-іддіна, проти союзу з котрим застерігав пророк [[Ісая]]. | ||
| + | |||
| + | У [[1956]] був опублікований [[Нововавилонський літопис]], де висвітлено події часів [[Навуходоносор]]а і йдеться про взяття ним [[Єрусалим]]у у [[597 до Р.Х.]] (Перше полонення). | ||
| + | |||
| + | Наприкінці [[19 століття]] на острові [[Елефантина]] ([[Єгипет]]) були знайдені папірус з документами єврейського [[гарнізон]]у, який перебував на службі у єгипетського царя ([[5 століття до Р.Х.]]). Ці документи [[арамейська мова|арамейською мовою]] дають характеристику духовного і соціального стану діаспори раннього періоду. Зокрема, там є перший позабіблійний опис свята [[Песах|Пасхи]]. | ||
| + | |||
| + | Низка знахідок (у т. ч. пам'яток мистецтва, монет і статуй) доповнює розповідь про елліністичний період історії [[Старий Заповіт|Старого Заповіту]] ([[Антіох IV]] і його наступники). | ||
| + | |||
| + | ==== Загальна новозавітна ==== | ||
| + | |||
| + | Протягом останніх ста років знайдені численні рукописи [[Новий Заповіт|Нового Заповіту]] й [[апокрифи|апокрифів]]. | ||
| + | |||
| + | Проведені розкопки в містах, котрі відвідував [[апостол Павло]] під час місіонерських подорожей. Зокрема, в [[Ефес]]і знайдені зображення [[Артеміда|Артеміди]], театр, куди зібрався натовп під час заколоту (Дії 19:23), і місце [[коринф]]ської [[синагога|синагоги]], де проповідував [[апостол]]. | ||
| + | |||
| + | У [[1905]] у місті [[Дельфи]] знайдена напис імператора Клавдія - його послання до дельфійців. У ньому згаданий [[Люцій Юній Галліон]] і сказано, що він був [[проконсул]]ом [[Ахайя|Ахайї]]. Дата проконсульства встановлена при звіряння з іншими текстами. Вона падає на [[51]]-[[52]]. Ця дата є ключовою для [[хронологія|хронології]] життя апостола Павла. | ||
| + | |||
| + | Під [[вівтар]]ем [[базиліка|базиліки]] св. ап. Петра у [[Рим]]і знайдено старий цвинтар імператорської епохи і залишки стародавньої гробниці [[апостол]]а. У її стіні - уламок колони. Його вважають частиною пам'ятника, спорудженого над місцем поховання апостола у [[2 століття|2 столітті]] (цим часом датуються монети в гробниці і написи із згадкою ап. Петра). У стіні також був замурована посудина з останками літньої людини. На думку дослідників, це могли бути [[мощі]] св. апостола, заховані в роки гонінь. | ||
| + | |||
| + | === Палестинська === | ||
| + | |||
| + | Перші спроби відшукати стародавні пам'ятники [[Свята земля|Святої землі]] почалися ще з часів [[хрестоносці]]в. Але початок наукової біблійної археології у [[Палестина|Палестині]] було покладено лише в [[19 століття|19 столітті]] (роботи Е. Робінсона та ін.). Засновником сучасної палестинської біблійної археології вважається [[Пітрі Фліндерс]]. Він першим розробив методику датування археологічних пластів за типом кераміки. До останнього часу провідними фахівцями з палестинської археології були Олбрайт, [[Де Во]], Венсан. | ||
| + | |||
| + | ==== Палестинська старозавітна ==== | ||
| + | [[Файл:Mesha Stele Louvre.JPG|праворуч|міні|300пкс|Стела царя Меші.]] | ||
| + | [[Файл:Shiloach.jpg|праворуч|міні|300пкс|Сілоамський напис.]] | ||
| + | |||
| + | Розкопки давньоханаанських міст ([[Асор]], [[Хеврон]], [[Девір]] тощо) показали, що наприкінці [[13 століття до Р.Х.]] вони були зруйновані і спалені, що узгоджується з даними Книги [[Ісус Навин|Ісуса Навина]]. У той же час [[Гаваон]] виявився процвітаючим в ту епоху торговим містом, що також відповідає розповіді Біблії. Складніше з [[Єрихон]]ом. Це найдавніше у світі місто, засноване за 9 тисяч років до Р.Х., руйнувалося не раз. Експедиція К. Кеньона встановила, що шар [[13 століття до Р.Х.]] (доба Ісуса Навина) не містить майже ніяких пам'ятнок. З цього був зроблений висновок, що після його руйнування Ісусом Навином він довго залишався в руїнах і тому піддався [[ерозія|ерозії]]. | ||
| + | |||
| + | Розкопками датської експедиції [[1926]]-[[1929]] було встановлено, що [[Сілом]] піддався розоренню в епоху [[Ілля|Іллі]]. Археологами знайдені численні предмети филистимського побуту, що носять на собі печатку егейської культури. | ||
| + | |||
| + | До епохи [[Соломон]]а відноситься сільськогосподарський календар з [[Гезер]]а ([[Газер]]а), написаний за допомогою [[фінікійський алфавіт|фінікійського алфавіту]] ([[10 століття до Р.Х.]]). | ||
| + | |||
| + | В [[Угаріт]]і ([[Рас-Шамра]]) К. Шеффером знайдені не тільки релігійні тексти ханаанеян, але й зображення божеств. Виявлені сліди чоловічих жертвоприношень, котрі практикувалися хананеями. | ||
| + | |||
| + | На початку [[20 століття]] виявлені стайні [[Соломон]]а в [[Мегіддо]] ([[Мегіддон]]), про якиі згадує Біблія, а пізніше - його рудники біля затоки [[Ейлат]] (знахідка [[1937]]). | ||
| + | |||
| + | У [[Самарія|Самарії]], столиці Північного царства, знайдені [[остракон]]и (черепки з написами) і численні мистецькі вироби зі [[слонова кістка|слонової кістки]] (серед них портрет сирійського царя [[Бен-Гадад]]а, [[херувим]]ів, тварин, квітів). У Мегіддо знайдена печатка царедворця [[Єровоам II|Єровоама II]] ([[8 століття до Р.Х.]]), сучасника пророка [[Амос]]а. | ||
| + | |||
| + | У [[1868]] в Зайорданні Ф. А. Клейном виявлена стела моавського царя [[Меші]] [[9 століття до Р.Х.]] Поряд з календарем з [[Гезер]] це найдавніший єврейський напис. | ||
| + | |||
| + | У [[1880]] знайдено так званий Сілоамский напис із Сілоамского тунелю біля [[Єрусалим]]а. Це був напис робочих царя [[Єзекія|Єзекії]], котрі проривали підземний канал для водопостачання на випадок облоги (епоха пророка Ісаї). | ||
| + | |||
| + | У [[1930-ті|1930-х]] роках англійський археолог Дж. Старкі проводив розкопки [[Лахіш]]а (Лахісу). Була виявлена братська могила ассирійських солдатів часів [[Сінаххеріб]]а і листування іудейських воєначальників, котре висвітлює становище країни у час навали [[Навуходоносор]]а. Один лист містить закиди на адресу якогось пророка. Від його імені залишилися лише останні букви, що дозволяють припустити, що мова йде про пророка [[Єремія|Єремію]]. Від цього ж періоду уціліла печатка [[Годолія|Годолії]], правителя [[Єрусалим]]у, призначеного Навуходоносором. | ||
| + | |||
| + | У [[1962]] знайдено самаритянський [[папірус]] [[4 століття до Р.Х.]] Він стосується історії [[Палестина|Палестини]] у період, коли [[іран]]ське панування змінилося грецьким. У них згадується [[Санаваллат]] нащадок Санваллата, сучасника [[Неємія|Неємії]]. | ||
| + | |||
| + | Серія знахідок [[кумран]]ських текстів почалася з [[1947]]. Крім ессейських документів, у селищах біля берегів [[Мертве море|Мертвого моря]] знайдені рукописи [[Біблія|Біблії]] та [[апокриф]]ів, а також листи, пов'язані з повстанням [[Бар-Кохба|Бар-Кохби]] ([[130]]). | ||
| + | |||
| + | ==== Палестинська новозавітна ==== | ||
| + | [[Файл:Caesarea maritima BW 5.JPG|thumb|right|200px|Знайдена плита з витесаним іменем Понтія Пилата - (2 строка {{lang-la|''..vs Pilatvs''}})]] | ||
| + | У [[1961]] в руїнах [[Кесарія Палестинська|Кесарії]] знайшли напис [[Понтій Пілат|Понтія Пілата]], з котрого виявляється, що він був не просто [[прокуратор]]ом, але і [[префект]]ом [[Юдея|Юдеї]]. | ||
| + | |||
| + | Розкопки в [[Капернаум]]і розкрили основи будинку [[апостол Петро|ап. Петра]] поблизу [[синагога|синагоги]] (нинішні її руїни відносяться до [[5 століття]]). Написи християн на [[арамейська мова|арамейській]] і [[грецька мова|грецькій мовах]] показують, що будинок цей відвідувався ними в перші століття після Р.Х. | ||
| + | |||
| + | Італійська експедиція о. Б. Багатті ([[1955]]) виявила сліди поселення часів [[Ірод]]а на місці стародавнього [[Назарет]]у, котрий не згадується у позабіблійних джерелах. | ||
| + | |||
| + | Знахідки [[оссуарій|оссуаріїв]] (кам'яних трун) дали перші позабіблійні свідоцтва про імена [[Марфа]], [[Лазар]], [[Єлизавета]]. Під час розкопок Єрусалиму в [[1968]] виявили могилу розп'ятого злочинця. Всупереч думці скептиків, котрі заперечували, що страчуваних могли прибивати до хрестів, ця знахідка містить величезні цвяхи, що застрягли в кістках померлого. | ||
| + | |||
| + | У [[1959]] о. Б. Багатті здійснив розкопки «купелі Віфезди» (Ін. 5:2) і виявив криті галереї, котрі згадані у [[євангеліст]]а. | ||
| + | |||
| + | Завдяки роботам о. Л. Венсана відкриті стародавні будівлі й бруковані плити фортеці Антонія, куди був ув'язнений ап. Павло після арешту в [[Єрусалим]]і. Археолог припустив, що там же відбувався суд Пілата над Христом. У наш час цю подію пов'язують з палацом Ірода, де розташовувався прокуратор, коли прибував до столиці. | ||
| + | |||
| + | === Туринська плащаниця === | ||
| + | |||
| + | Особливої згадки заслуговує і так звана [[Туринська Плащаниця]], котра з [[1578]] зберігається в м. [[Турин]]і ([[Італія]]), куди вона була перенесена з [[Шамбері]]. Історія її документально простежується до [[14 століття]]. Плащаниця представляє собою шматок полотна розміром 4,3 на 1,1 м. На ній видно неясні контури фігури високої людини. У [[1898]] італійський фотограф Ф. С. Піа зробив з неї знімок, [[негатив]] якого несподівано виявився позитивним зображенням. Кожна його деталь відповідала євангельським оповіданням про [[Страсті Христові|Страсті]]: пробиті руки і ноги, садно на плечах, синці на голові, пробита груди. Лик, який відображений на Плащаниці, дивно нагадує лик [[Христос|Христа]] у традиційній [[іконографія|іконографії]]. Комісії учених не знайшли на тканині жодних слідів фарби або взагалі відбитка штучного походження, хоча залишається загадкою, яким чином відбиток виник. | ||
| + | |||
| + | На думку англійського вченого Яна Вілсона, Плащаниця була збережена першими християнами і спочатку зберігалася в [[Сирія|Сирії]], у м. [[Едес]]і (де іменувалася [[Нерукотворний образ]]). Потім вона була перенесена до [[Константинополь|Константинополя]] і в [[1204]] викрадена звідти хрестоносцем [[Де Шарне]]. | ||
| + | |||
| + | Багато вчених переконані, що [[Плащаниця]] — це справжній погребальний саван Христа <ref>Арутюнов С., Жуковская Н., Туринская Плащаница, "Наука и жизнь", 1984, № 12; Wilson J., The Turin Shroud, L., 1968; Weaver К. Р., The Mystery of the Shroud, "National Geographic", 1980, № 6.</ref> | ||
| + | |||
| + | == Примітки == | ||
| + | {{reflist}} | ||
| + | |||
| + | == Посилання == | ||
| + | * [http://slovari.yandex.ru/dict/men/article/me1/me1-0103.htm Археология библейская // Библиологический словарь] | ||
| + | |||
| + | == Література == | ||
| + | {{commons|Category:Biblical archaeology}} | ||
| + | === Стара біблійна археологія === | ||
| + | * ''Кейль К. Ф.'', Руководство к библ. А., пер. с нем., ч. 1—2, К., 1871—1874. | ||
| + | * ''Мунк С.'', Еврейские древности, пер. с франц., Пермь, 1879. | ||
| + | * ''Тристрам Г.'', Вост. обычаи в библ. странах, пер. с англ., СПб., 1900. | ||
| + | * ''Троицкий И. Г.'', Библ. А., СПб., 1913. | ||
| + | |||
| + | === Нова біблійна археологія === | ||
| + | * ''Вулли Л.'', Ур халдеев, пер. с англ., М., 1961; | ||
| + | * ''Бузескул В. П.'', Открытия XIX и начала XX вв. в области истории древнего мира, ч. 1—2, Пб., 1923—24; | ||
| + | * ''Добльхофер Э.'', Знаки и чудеса: Рассказы о том, как были дешифрованы забытые письмена и языки, пер. с нем., М., 1963; | ||
| + | * ''Дойель Л.'', Завещанное временем, пер. с англ., М., 1980; | ||
| + | * ''Керам К. В.'', Узкое ущелье и Черная гора, пер. с нем., М., 1962; | ||
| + | * ''Керам К. В.'', Боги, гробницы, ученые, пер. с нем., М., 1963; | ||
| + | * ''Косидовский З.'', Когда солнце было богом, пер. с польск., М., 1968; | ||
| + | * ''Липин Л. А., Белов А. М.'', Глиняные книги, Л., 19562; | ||
| + | * ''Ллойд С.'', Археология Месопотамии, пер. с англ., М., 1984; | ||
| + | * ''Мильчик М. И.'', Борейко Б. М., Город крылатых быков, М., 1967; | ||
| + | * ''Рубинштейн Р. И.'', Разгаданные письмена, Л., 1960; | ||
| + | * ''Рубинштейн Р. И.'', Новейшие археологич. открытия в Египте, М., 1962; | ||
| + | * ''Чабб М.'', Город в песках, пер. с англ., М., 1965. | ||
| + | |||
| + | --> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | {{WikiCopyRight}} | ||
| + | [[Категория:требует категоризации]] | ||
[[Категория:Библеистика]] | [[Категория:Библеистика]] | ||
[[Категория:Археология]] | [[Категория:Археология]] | ||
| - | |||
| - | |||
| - | |||
Версия 14:27, 5 апреля 2013
| Текст унаследован из Википедии | |
Библейская археология (от греч. Ἀρχαιος, λογος — древний, наука) — раздел библеистики, изучающая по древним памятниками историческую среду, где возникла Библия и происходили события священной истории. Библейская археология призвана дать более конкретное представление о ходе этих событий, дополнить библейские данные независимыми свидетельствами памятников, уточнить хронологию фактов и датировки текстов. Результаты библейской археологии также помогают в выяснении смысла библейских книг, поскольку реконструируют исторический фон их написания.
Содержание |
История
Старая библейская археология
Старая библейская археология сложилась до того, как были найдены основные памятники Древнего Востока и античности, проливающие свет на библейскую историю. Она ограничивалась тем, что систематизировала данные самого Священного Писания и греко-римских авторов, связанные с бытом, общественным строем, календарем, обычаями и культом времен Ветхого и Нового Завета. Возведение таких знаний давала возможность читателю Библии свободнее ориентироваться в «библейском мире». Важность такого понимания реалий была отмечена ещё Антиохийской школой экзегезы, которая получала библейские сведения не только из Библии, но и со знакомства с восточными обычаями. Святитель Иоанн Златоуст неоднократно призывал своих читателей и слушателей представить себе живые исторические обстоятельства, в которых происходили те или иные события Писания, чтобы лучше понять их. Именно ради этой цели и возникла библейская археология.
Новая библейская археология
Новая библейская археология стала складываться после того, как были открыты первые памятники Востока и античности, относящиеся к библейскому периода и проливающие свет на упоминаемые в Библии события, и была расшифрована письменность Египта, Двуречье, Ханаан, Хеттского царства. К тому времени с позабиблийних текстов были известны лишь Талмуд, Таргум и, труда Иосифа Флавия и фрагменты, сохраненные античными авторами и Отцами Церкви.
Разделы библейской археологии
Библейская археология в наше время делится на два раздела: общая и палестинскую.
Общая библейская археология изучает внебиблейные памятники письменности и материальной культуры, проливающие свет на свидетельства Священного Писания. В этом случае в круг библейской археологии вводится исследование древностей не только собственно древнееврейского народа, но и тех народов, с которыми евреи приходили в историческое соприкосновение, как египтян, ассиро-вавилонян, персов и других.
Библейская археология Палестины (Израиля) ограничивается только древностями еврейского народа как отдельной исторической единицы, занимавшей определенное положение в истории, жившей своей особой культурной жизнью и находившейся в определенных отношениях к окружающим народам, так что исследование древностей других упоминаемых в Библии народов может входить в неё лишь настолько, насколько оно может служить к пояснению древностей собственно библейского народа.
Общая ветхозаветная
В сфере общей библейской ветхозаветной археологии сделано много открытий в 19 и 20 веках.
В 1920-х годах английский археолог Л. Вулли обнаружил следы древнего наводнения, которое произошло в Южном Двуречье. По его мнению, это открытие связано с ветхозаветным рассказом о Потопе. Вулли также открыл много других памятников древнего Шумера.
В 19 веке была открыта библиотека в Ниневии, где нашли поэмы о Гильгамеше (с описанием Потопа, во многом совпадающего с рассказом в Книге Бытие) и о происхождении мира «Энума Элиш». Последняя показывает, насколько своеобразным было библейское учение, несмотря на определенные элементы литературного сходства с вавилонской достопримечательностью.
В 1901—1902 французская археологическая экспедиция нашла в Сузах чёрный столб базальта, на котором клинописью были высечены законы вавилонского царя Хаммурапи (1—ая половина 18 века до Р. Х.). Законы, в частности, содержат правовые нормы, объясняющих некоторые подробности повествования Книги Бытия о патриархах, и имеют параллели с законами книг Исход и Второзаконие. Законы Хаммурапи свидетельствуют о глубокой древности тех основ права, которые зафиксированы в Пятикнижии.
См. также
Уведомление: Предварительной основой данной статьи была аналогичная статья в http://ru.wikipedia.org, на условиях CC-BY-SA, http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0, которая в дальнейшем изменялась, исправлялась и редактировалась.
