Штетлы (Луцк)

Вы находитесь на сайте "Архив статей из ЭЕЭ и статей на еврейские темы из Википедии"

(Различия между версиями)
Перейти к: навигация, поиск
(Перенаправление на ej:Штетлы (Луцк))
 
(21 промежуточная версия не показана)
Строка 1: Строка 1:
-
{{Остатье
+
#redirect [[:ej:Штетлы (Луцк)]]
-
| ТИП СТАТЬИ  = 1
+
-
| АВТОР1 = Л.Гроервейдл
+
-
| АВТОР2 =
+
-
| АВТОР3 =
+
-
| СУПЕРВАЙЗЕР =
+
-
| ПРОЕКТ =
+
-
| ПОДТЕМА =
+
-
| КАЧЕСТВО  =
+
-
| УРОВЕНЬ  =
+
-
| ДАТА СОЗДАНИЯ  =17.02.2013
+
-
| ВИКИПЕДИЯ =
+
-
| НЕОДНОЗНАЧНОСТЬ  =
+
-
}}  {{Заготовка_раздела}}
+
-
<!-- [[Файл:ЛуцькШтетли.jpg|300px|right|thumb|Еврейские районы на карте центра города]] -->
+
-
'''Штетлы Луцка'''&nbsp;— районы в городе [[Луцк]]е, где проживали [[евреи]], и которым было присуще особое устройство жизни, проявившееся в планировке этих районов, застройке, деятельности общественных институций и прочих аспектах жизни.
+
-
 
+
-
Первый еврейский район начал формироваться с появлением евреев в городе в XIV веке. Он располагался на островной части Луцка с юго-западной стороны. Именно там размещались первые [[синагога|синагоги]], а потом и [[Большая синагога (Луцк)|Главная синагога города]]. С розвитием Луц и его териториальным расширением появились новые [[штетл]]ы. Вследствие особенностей развития город в одно и то же время еврейские районы выглядели по-разному, в них проживали разные слои еврейского общества.
+
-
 
+
-
В последние десятилетия перед [[Вторая мировая война|Второй мировой войной]] в Луцке существовали три больших еврейских района (Жыдивщына, Мокрый Луг, Вулька), которые были уничтожены во время войны. По состоянию на 2012 год штетлы застроены новыми домами и практически утратили свои особые признаки. В городе еще сохраняется несколько домов, которые в пошлом использовались евреями для жилья, образовательных, религиозных и иных потребностей.
+
-
 
+
-
== Исторические факторы развития штетлов ==
+
-
 
+
-
Первые евреи появились в Луцьке, вероятно, только в XIV веке, однако по некоторым даным,<ref>{{ЭЕЭ|10961|Волынь}}</ref> на [[Волынь|Волыни]] они проживали еще с ХІІ века. Первое поселение евреев было на на островной части Луцка на юго-западе. Хотя еврейские дома были и в разных местах Луцка, и около него, но главное поселение не выходило за границы так называемой Жыдивщыны&nbsp;— первого [[Еврейские кварталы|еврейского квартала]] на територии города.
+
-
 
+
-
В Луцке евреи занимались разными делами&nbsp;— варили пиво, работали в цехах и были их владельцами, торговали. Но наипопулярнейшее занятие было связано с финансовой деятельностью. Так, згідно з [[Герман Розенталь|Германом Розенталем]], багато луцьких євреїв були збирачами [[податок|податків]] уже безпосередньо після повернення до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] після вигнання. Особливо заможними були Шамах Данилевич, Ребінко Левеєвич, Михайло Єзофович та інші. Останній був головним збирачем податків у місті в [[1509]] році. Загалом євреї часто мали особливі привілеї. У [[1551]] році були звільнені від податку [[серебщина]], а пізніше король [[Сигізмунд II Август]] звільнив від податків на всі товари, крім воску й солі<ref>[http://www.jewishencyclopedia.com/view.jsp?artid=632&letter=L Lutsk by Herman Rosenthal in JewishEncyclopedia.com]</ref>.
+
-
 
+
-
Подібна ситуація зберігалася до [[XIX]] століття, коли Волинь була анексована [[Російська імперія|Російською імперією]]. Нове законодавче поле суттєво вплинуло на професії євреїв, що у свою чергу стало один із визначальних факторів розвитку чи занепаду різних єврейських районів. У [[1804]] році євреям було заборонено тримати шинки, здавати в оренду приміщення в селах, торгувати нерухомим майном, займатися банківською дільністю<ref name="самарцев">Самарцев І.&nbsp;Г.&nbsp;Євреї в Україні на початок ХХ ст. // Український історичний журнал&nbsp;— 1994, №&nbsp;4&nbsp;— с.19</ref>. Це все стримувало розвиток єврейського населення і призводило до нагромадження проблем єврейського кварталу. Після скасування багатьох заборон в другій половині XIX століття ситуація стала природнішою і в Луцьку з'явилися нові штетли.
+
-
 
+
-
Кількість єврейських жителів міста постійно зростала. Перші відомості про кількість будинків, а звідси і кількість осіб, походять з [[1552]] року&nbsp;— близько 200 осіб<ref>Бершадский С.&nbsp;А.&nbsp;Литовские евреи. СПб, 1883</ref>. Через 100 років перед [[1648]] роком&nbsp;— 525 осіб<ref name="krasz">Kraszyńska Fanny. Żydzi Łuccy do końca XVII w. // Rocznik Wołyński. T. VII. Równe, 1938, s.139-178</ref>, а в 1787&nbsp;— 1331 осіб<ref name="метел">[[Метельницький Ростислав Георгійович|Метельницький Р.]] Деякі сторінки єврейської забудови Луцька.&nbsp;— К.: Дух і літера, 2001 ISBN 966-72-73-16-4</ref>. Крім того, постійно зростав відсотковий вклад у загальне населення міста.
+
-
 
+
-
{{Панорама|ЛуцькНаселенняЄвреї.jpg|500px|Динаміка чисельності єврейського та християнського населення Луцька від 1552 до 1938 років}}
+
-
 
+
-
Зростання населення теж є одним із факторів розвитку єврейських районів. Оскільки збільшення населення не призводило до збільшення району, то це спонукало переселятися на нові місцевості.
+
-
 
+
-
Хоча в Луцьку ще в [[XV]]—[[XVIII]] століттях були настільки заможні євреї, які навіть позичали гроші королям, але майнове розшарування тільки наприкінці XIX століття вплинуло на містобудівну ситуацію і розвиток штетлів. У Російській імперії єврейські громадянські права суттєво обмежувалися<ref name="самарцев"/>, місто загалом переживало економічний занепад. У [[1862]] році була збудована дорога [[Київ]]-[[Варшава]], яка проходила через Луцьк, крім того, відбулися реформи, які поліпшили економічну ситуацію імперії. Вже у [[1892]] році серед близько 900 домовласників Луцька 677 були євреями. Найбагатші лучани того часу&nbsp;— євреї. Проте таких було тільки кілька десятків. Інші євреї були дуже бідними.
+
-
 
+
-
Майновий розподіл єврейського населення теж зумовив розвиток нових районів. Так, бідні євреї просто не могли дозволити собі великі будинки, або оренду в престижних районах. Натомість розбагатілі жителі намагалися покинути вулиці з бідним заселенням, тому врешті-решт це призвело до виокремлення багатих і бідних штетлів у Луцьку. А найбагатші зводили величезні громадські будинки на загальних міських вулицях, що врешті-решт призвело до нівелювання національного фактору в містобудуванні Луцька до Другої світової війни.
+
-
 
+
-
Отже, в Луцьку було 3 найбільші єврейські райони&nbsp;— ''Жидівщина'', ''Вулька'', ''Мокрий Луг''.
+
-
 
+
-
== Жидівщина ==
+
-
 
+
-
=== Історія ===
+
-
 
+
-
[[Файл:ЛуцькГалВ.jpg|міні|праворуч|200пкс|Північний край Жидівщини]]
+
-
Розподіл давнього Луцька на квартали був типовим для міст Великого князівства Литовського та [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. На південно-західній частині острівного міста знаходився єврейський квартал. Поруч на схід розміщувався латинський квартал, де знаходився [[Домініканський монастир (Луцьк)|комплекс споруд домініканського пріорату]]. На північ&nbsp;— караїмський та вірменський квартали. Із заходу та півдня єврейський район омивався річкою Стир.
+
-
 
+
-
Єврейський національний район входив у територію, обрамлену так званою другою лінією укріплень луцького середмістя. Автори припускають<ref>Терський С. Історія Луцька. Том 1. Лучеськ Х—XV ст.&nbsp;— Львів, 2006.&nbsp;— c. 74 ISBN 978-966-553-660-4</ref>, що ця лінія зводилася вже у часи [[Вітовт]]а. Оборонний паркан був дерев'яним, проте згідно з описом [[Венеція|венеціанського]] посла Амвросія Контаріні у [[1473]] році, доволі міцним<ref>Січинський В. Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть.&nbsp;— Львів, 1938&nbsp;— 123 с.</ref>.
+
-
 
+
-
У [[XVI]] столітті саме тут документально підтверджено наявність перших дерев'яних синагог. У [[1506]] році великий князь литовський Сигізмунд в листі до луцького старости Федора Янушевича згадує про синагогу<ref>Русско-еврейский архив. Т.1. Документы и регистры к истории литовских евреев (1338—1550), изданые С.&nbsp;А.&nbsp;Бершадским.&nbsp;— СПб, 1882&nbsp;— с.68-69</ref>. На кінець цього століття кількість синагог збільшилася до 2-3. Одна із них могла бути мурованою. У [[1626]]—[[1629]] роках в цьому штетлі збудували нову муровану синагогу з оборонною вежею. Король [[Сигізмунд ІІІ Ваза]] був змушений двічі давати привілей на побудову, оскільки домініканці із сусіднього міського кварталу перешкоджали будівництву, побоюючись, щоб синагога не стала вищою за їхній костел<ref name="krasz"/>. Одразу після побудови при синагозі була заснована [[єшива]].
+
-
 
+
-
[[Файл:Information icon.svg|15пкс]] {{main|Велика синагога (Луцьк)}}
+
-
 
+
-
Кількість населення Жидівщини постійно зростала. Якщо у 1648 році тут проживало 525 осіб, то наприкінці наступного століття&nbsp;— більше 1300 осіб. Це призвело до зміни планування штетла. По-перше, освоювалися нові території на південь і захід від Головної синагоги так, як тільки можна було, адже неподалік уже текла річка [[Стир]]. По-друге, забудова ущільнювалася. Будинки подовжувалися углиб забудови, а на дорогу виходили торцями. Центральною вулицею штетла, яка вела від Великої синагоги до майдану Ринок, була [[Вулиця Данила Галицького (Луцьк)|вулиця Широка]]. Уздовж неї вже у [[XVII]] столітті розташовувалися близько 60 будинків, хоча її довжина близько 300 м. У [[1789]] році в цьому районі було 125 житлових об'єктів, з яких лише 2 були цегляними. Тут жили тільки бідні євреї. Багаті купували собі ділянки на інших вулицях міста.
+
-
 
+
-
 
+
-
Враховуючи релігійні, освітні, побутові та інші потреби єврейського населення Луцька, в Жидівщині повинні були знаходитися всі заклади, які б ці потреби задовільнили, проте тільки з XIX століття наявність таких закладів документально підтверджена. Так, в цьому штетлі була [[лазня]], [[шпиталь]], [[притулок]], Велика синагога, єшива, 5 молитовних шкіл<ref name="метел"/>.
+
-
 
+
-
Після пожеж щільність забудови трохи зменшувалася, але дуже швидко відновлювалася. Загалом ситуація в цьому штетлі не змінювалася і впродовж XIX-[[ХХ]] століть: ті самі дерев'яні хатки, щільно притулені одна до одної, де проживала виключно єврейська біднота. У [[1887]] році в постановах міської думи написано:
+
-
 
+
-
{{Цитата| {{text|...щодо приміщень, які займають різні ремісники на Жидівщині, комісія вважає за потрібне визнати вказівку Янкеля Юкельзона про те, що ця забудова не заслуговує уваги, оскільки ці ремісники дуже бідні, а приміщення використовуються як непривабливе житло.}} }}
+
-
 
+
-
 
+
-
Занедбаність навіть перейшла до Великої синагоги. Так, на початку ХХ століття [[вибори]] правління Головної синагоги зривалися кілька разів через відсутність виборців, а [[8 червня]] [[1910]] року парафіяни синагоги скаржилися до міської думи на безлад господарства у синагозі.
+
-
 
+
-
На початку ХХ століття колишня вулиця Широка змінила назву на [[Берек Йоселевич|Берка Йоселевича]], а потім і [[Шолом-Алейхем|Шолом-Алейхема]]<ref name="вулиці">В.Пясецький, Ф.Мандзюк. Вулиці і майдани Луцька.&nbsp;— Луцьк, 2005.&nbsp;— c.32-33, 69 ISBN 966-361-050-6</ref>. Як і раніше, вона вела від [[Майдан Ринок (Луцьк)|Ринку]] до Великої синагоги, перед якою знаходився майдан Переца. Навколо головної синагоги розташовувалися інші синагоги, які іноді в документах називаються молитовними школами: Галицька, Кравецька, Асіра, Несухоїзька, Бойкер, Бейс-Медре, а також [[міква]] і шпиталь.
+
-
 
+
-
[[Файл:ЛуцькГетто1.jpg|міні|праворуч|200пкс|Гетто]]
+
-
Наприкінці [[1941]] року в Луцьку було організоване єврейське гетто, яке територіально складалося із кількох частин. Найбільша була утворена саме в Жидівщині і територіях навколо неї (включно з Ринковим майданом). Помешкання євреїв були піддані погромам. Дорогоцінні речі вивезені. Всередині [[1942]] року в'язні усіх гетто Луцька були виведені за межі міста і розстріляні. Це близько 17 тисяч осіб. Згодом підірвали Велику синагогу<ref>{{ЕЄЕ|12517|Луцк}}</ref>. Майже всі єврейські будівлі були знищені.
+
-
 
+
-
[[Файл:Information icon.svg|15пкс]] {{main|Єврейське гетто (Луцьк)}}
+
-
 
+
-
Збережені після війни будинки були відремонтовані. Екстер'єр синагоги відбудували у [[1970]]-х роках, перетворивши її на приміщення спортивного клубу. Тільки тоді в цьому штетлі була встановлена єдина меморіальна дошка розстріляним у гетто.
+
-
 
+
-
=== Сучасний стан ===
+
-
 
+
-
Жидівщина охоплює такі вулиці сучасного міста: південна частина [[Вулиця Данила Галицького (Луцьк)|Данила Галицького]], частково Караїмська, Троїцька, ділянка між Данила Галицького та [[Вулиця Драгоманова (Луцьк)|Драгоманова]] до [[Майдан Ринок (Луцьк)|майдану Ринок]]. Впродовж історії межі району трохи збільшувалися, але за Ринок на півночі та за домініканські території Жидівщина ніколи не виходила. Загалом тут збереглося біля 20 споруд довоєнного штетлу.
+
-
 
+
-
<center>
+
-
<gallery>
+
-
Файл:ЛуцькСинагогаГалицька.jpg|Галицька синагога тепер
+
-
Файл:ЛуцькЖидівщина1.jpg|Будинки Шулима Блехера (зліва) і Абрама Видри (справа)
+
-
Файл:ЛуцькЖидівщина2.jpg|Будинок Боруха Лернера
+
-
Файл:ЛуцькЖидівщина3.jpg|Будинок невідомого власника
+
-
Файл:ЛуцькКравецькаМіст.jpg|Кравецька синагога перед війною (перед мостом)
+
-
Файл:ЛуцькГоспітальЄврейський.jpg|Госпіталь
+
-
Файл:ЛуцькЖидівщинаШпиталь.jpg|В госпіталі
+
-
Файл:ЛуцькЖидівщинаЗнищена.jpg|Штетл після знищення
+
-
</gallery>
+
-
</center>
+
-
 
+
-
== Вулька ==
+
-
 
+
-
=== Історія ===
+
-
 
+
-
[[Файл:ЛуцькШтетлВулька.jpg|міні|праворуч|200пкс|Давній єврейський будинок]]
+
-
На схід від ділянки, де розташовувався [[Комплекс монастиря та костелу бернардинів (Луцьк)|комплекс споруд бернардинського конвенту Луцька]], простягалося село Вулька (інші назви: Волиця, Воля Підлуцька). Вже у [[XVIII]] столітті його населяли великою мірою євреї. Цей район був пологим з крутими схилами. Він був вільний від забудови багатих лучан, оскільки не був придатним для цього. Внаслідок перенаселення Жидівщини прилуцьку частину Вульки почали заселяти євреї. Можливо, ця територія спершу належала бернардинам, оскільки відомо, що вони видавали дозволи євреям на забудову своїх земель<ref>Перльштейн А. Луцк и его древности // Временник императорского московского общества истории и древностей российских. Кн.9&nbsp;— М., 1851</ref>.
+
-
 
+
-
Офіційно Вулька була приєднана до Луцька в [[1834]] році. Але не зважаючи на статус міста, забудова здійснювалася хаотично, без проектів, самовільно. Крім того, постійно з'являлися нові вулиці, а зникали старі. Так, із порівняння планів [[1855]] та [[1862]] років випливає, що з'явилося 10 нових будинків, 4 зникло<ref name="метел"/>. У [[1840]] році був виданий документ, де заявлялося:
+
-
 
+
-
{{Цитата| {{text| Наказано усім поліцмейстерам і городничим, щоб за жодних обставин не дозволяти нікому з мешканців робити добудови без погодження проектів з Будівельною комісією під загрозою суворої відповідальності.}} }}
+
-
 
+
-
Проте самовільна забудова продовжувалася. У [[1890]]-х роках була спроба виселення євреїв із Вульки. Так, було видано наказ, де зазначалася необхідність реєстру усіх єврейських мешканців штетлу з подальшим розглядом їхнього права проживати тут. Передбачалося, що це право треба розглянути на основі закону [[1882]] року, де євреям заборонялося проживати у сільській місцевості. Але з якихось причин цей наказ не врахував, що Вулька давно належить до території міста, тому закон 1882 року у цьому районі був нечинний.
+
-
 
+
-
[[Файл:ЛуцькЄврПобут.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Побут штетлів]]
+
-
Вулька була дуже схожа із Жидівщиною. Тут так само селилися бідні євреї, тип забудови і побуту був аналогічним. Переважна більшість хат дерев'яні. Проте за свої межі штетл майже не виходив. Він був чітко обмежений вулицями. У [[1939]] році дослідник [[Маслов Леонід|Леонід Маслов]] писав про штетли Луцька<ref>Маслов Л. Архітектура старого Луцька&nbsp;— Львів, 1939&nbsp;— с.47</ref>:
+
-
 
+
-
{{Цитата| {{text|Безглуздо забудовані, без найелементарніших понять про урбанізацію, паскудними, провінційно-жидівськими будинками криві, брудні вулиці...}} }}
+
-
 
+
-
Проте тут також були свої культові та освітні споруди. Так, відомо про молитовний дім (згодом названий синагогою) Ашкеназі на Вульці, молитовну школу Медриш, відкриту в [[1900]] році, мікву поряд з нею, синагогу Бесгамедриш Тупелес та інші.
+
-
 
+
-
Поряд з Вулькою у гімназії імені Глікліха також було влаштоване [[гетто]]. Це був трудовий табір із працездатного населення, утворений в жовтні 1941 року. Тут знаходилося 500 осіб. У грудні 1942 року тут відбулося єврейське повстання. Бунтівники зробили 3 атаки на охоронців табору. Проте повстання було придушене. Деякі його учасники вижили<ref>[http://izrus.co.il/history/article/2009-12-21/7819.html Забытый декабрь: как пала "Масада" Западной Украины]</ref>.
+
-
 
+
-
Район був зруйнований частково німцями, а частково в радянський період. У [[1950]]-х роках на Вульці будували головну вулицю міста&nbsp;— [[Проспект Волі (Луцьк)|вулицю Леніна]]. У центральній частині штетлу зробили головний майдан міста зі сходами та [[фонтан]]ом. Тут також влаштували терасу із виглядом на міський [[парк]]. Згодом у [[1960]]-х напроти будинку обласного комітету [[КПРС]] поставили пам'ятник [[Ленін]]у<ref name="вулиці"/>. Пам'ятник стояв неподалік колишнього розташування синагоги Ашкеназі на Вульці та мікви.
+
-
 
+
-
=== Сучасний стан ===
+
-
 
+
-
Штетл майже не виходив за певні рамки територіально. Він обмежувався сучасними вулицями Паркова, Лугова та Волі, [[Вулиця Глушець (Луцьк)|Глушець]]. Тут розміщено 5 житлових будинків на проспекті Волі, двори цих будинків а також приватні будинки. У центральній частині штетлу знаходиться [[каскад]]ний фонтан, який від [[Майдан ВНУ (Луцьк)|майдану перед головним корпусом]] [[Волинський національний університет імені Лесі Українки|Волинського Національного Університету імені Лесі Українки]] спускається до головної алеї [[Центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки|Центрального парку імені Лесі Українки]]. Вулиця Лугова&nbsp;— єдина збережена автентична вулиця штетлу, яка не змінила своєї траси. Крім того, саме тут розташовані 4 із 6 збережених будинків штетлу передвоєнного періоду.
+
-
 
+
-
<center>
+
-
<gallery>
+
-
Файл:ЛуцькШтетлВулька2.jpg|Цегляний будинок
+
-
Файл:ЛуцькШтетлВулька3.jpg|Будинок Августиновича
+
-
Файл:ЛуцькШтетлВулька4.jpg|Куточок Вульки
+
-
Файл:ЛуцькШтетлВулькаДвері.jpg|Двері єврейського цегляного будинку
+
-
</gallery>
+
-
</center>
+
-
 
+
-
== Мокрий Луг ==
+
-
 
+
-
=== Історія ===
+
-
 
+
-
[[Файл:ЛуцькМокрийЛуг(Романюка).jpg|міні|праворуч|200пкс|Мокрий Луг сьогодні]]
+
-
Цей район суттєво відрізнявся від Жидівщини та Вульки. Вже у XVIII столітті він активно заселявся євреями. Тут було кілька десятків єврейських дерев'яних будинків у той час. Однак процес освоєння території відбувався мляво. Активне будівництво почалося з другої половини XIX століття. Так, у [[1862]] році на Мокрому Лузі було 10 єврейських будівель без врахування культових споруд, у [[1895]]&nbsp;— 33, із них цегляними&nbsp;— 14<ref name="метел"/>.
+
-
 
+
-
Мокрий Луг розташовувався поруч із головними вулицями тодішнього Луцька, тому не зважаючи на важкість будівництва тут, район освоювався багатими євреями. Тут будувалися двоповерхові цегляні будинки. Крім того, в цьому штетлі проживали євреї, що мали власність на інших вулицях міста. У 1890-х роках болотиста частина району була засипана для будівництва нових споруд. Забудова Мокрого Лугу стала суттєво відрізнятися від забудови Жидівщини, де продовжувала проживати міська єврейська біднота переважно в дерев'яних будиночках. По-перше, тут майже не було бідних дерев'яних хат з самовільними прибудовами, а лише цегляні одно- та двоповерхові. По-друге, [[архітектура]] цегляних будівель втратила типові єврейські риси, які краще всього прослідковувалися на дерев'яних хатах. Проте деякі споруди ще їх мали. Більшість забудови виглядала так, як будинки інших мешканців Луцька.
+
-
 
+
-
[[Файл:ЛуцькУчніТалмудТори.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Учні Талмуд-Тори]]
+
-
Крім приватних будинків для житла, торгівлі чи оренди на Мокрому Лузі знаходилися і громадські будівлі: синагоги Олицький Бесгамедриш, Бес-Гакнейсіс, молитовний дім Ашкеназі, Пурицова школа, [[Талмуд]]-[[Тора]] та інші. На зламі XIX-ХХ століть у цьому штетлі кілька власників (Кронштейни, Л.Дінер, С.Вайнштейн, С.Гольдберг) виділили частини власних земель для розміщення великого навчально-громадського закладу Талмуд-Тора. Це був двоповерховий цегляний будинок розмірами 19 х 15,6 м з [[цоколь]]ним поверхом. У [[1920]] році тут навчалося 400 дітей із бідних єврейських родин. В приміщенні було 12 класів, канцелярія, їдальня.
+
-
 
+
-
Багато будинків у цьому штетлі були зруйновані під час Другої світової війни, інші збереглися. Вже у радянський час в колишній Талмуд-Торі розміщувалася [[бухгалтер]]ська школа. У колишній синагозі Олицький Бесгамедриш у [[1950]]-х роках зробили кінотеатр «Зміна». Синагозі Пурицова добудували ще один поверх. Деякі будівлі були розібрані.
+
-
 
+
-
=== Сучасний стан ===
+
-
 
+
-
Штетл на Мокрому Лузі не мав чітких меж. В основному, цей район містився на сучасних вулицях: Ковельська (від мосту на схід), Романюка, нижня частина [[Вулиця Богдана Хмельницького (Луцьк)|Богдана Хмельницького]], Коцюбинського. Тут збереглося кілька типових і нетипових єврейських споруд. Більшість із них зараз використовується як житло. Талмуд-Тора здається в оренду.
+
-
 
+
-
<center>
+
-
<gallery>
+
-
Файл:ЛуцькТалмудТора.jpg|Талмуд-Тора сьогодні (в центрі)
+
-
Файл:ЛуцькМокрийЛуг.jpg|Єврейський будинок у глибині забудови Мокрого Лугу
+
-
Файл:ЛуцькМокрийЛуг2.jpg|Будинок Хані Кіперман (половина)
+
-
Файл:ЛуцькМокрийЛуг3.jpg|Будинок Лейзора Кронштейна
+
-
Файл:ЛуцькСинагогаПурицова.jpg|Пурицова синагога
+
-
Файл:ЛуцькСинагогаХм.jpg|Олицький Бесгамедриш (колишній кінотеатр)
+
-
Файл:ЛуцькЄврБуд.jpg|Будівництво
+
-
</gallery>
+
-
</center>
+
-
 
+
-
== Містобудівні особливості штетлів ==
+
-
 
+
-
Усі єврейські райони мали деякі особливості, які відрізняли їх від інших районів Луцька. Так, бідним районам була притаманна відсутність вулиць взагалі. Залишалися тільки центральні. Перенаселення штетлу призводило до ущільнення забудови, зникнення широких території. Роль вулиць виконували вузькі і брудні проходи між будинками. Господарських території (городів, [[хлів]]ів) не було взагалі. Тільки житлові будинки з самовільними прибудовами. Оскільки вся забудова була дерев'яною, вона часто горіла. Тоді на місці колишніх проходів з'являлися нові будинки, [[карта]] району суттєво змінювалася. Так, наприклад на Вульці вулиць не було взагалі, а тільки ті, що обмежували штетл по [[периметр]]у. Порівняння планів цієї частини міста всередині XIX та ХХ століть показало, що колишніх проходів немає&nbsp;— весь район перепланувався внаслідок самовільної будівельної діяльності. Це було зумовлено виключно економічними причинами<ref name="метел"/>.
+
-
 
+
-
[[Юзеф Ігнацій Крашевський|Юзеф Крашевський]] у [[1850]]-х роках описував Луцькі штетли<ref>Kraszewski Józef Ignacy. Wspomnienia Wołynia, Polesia i Litwy.&nbsp;— Warszawa, 1985.&nbsp;— s.177</ref>:
+
-
 
+
-
{{Цитата| {{text|Мізерні дерев'яні будиночки, закопчені єврейські корчми, похилені хатки, нові будівлі без віри в майбутнє, немов на один день збиті, старі, що валяться і підперті, серед них обгорілі стовпи спалених будинків, вулиця вистелена дерев'яним помостом замість мощення - ось що ми бачили, а потім небагато краще. Євреї оточують, кричать, нападають, заставляють купувати, ніби на ранок не мають куска хліба.}} }}
+
-
 
+
-
[[Файл:ЛуцькЖидівщина1.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Два будинки зі спільним фасадом і глухою віссю симетрії]]
+
-
Архітектура штетлів також відрізнялася від інших частин міста. Більшою мірою, це також було зумовлено економічно. Так, виділилося кілька типів забудови. Довгі дерев'яні, одноповерхові, однородинні, розташовані майже впритул, коротким кінцем виходять на вулицю, мають зазвичай одне вікно та один вхід з вулиці для торгівлі, покриті [[ґонт]]ом, майже без декоративних елементів&nbsp;— класичний приклад будинків із Жидівщини. Десь із другої половини XIX століття почали з'являтися двоповерхові із цегляним першим поверхом. Інколи входи на другий поверх були з вулиці. Обмеженість площі земельних ділянок призвела до винайдення [[композиція|композиційного]] прийому, властивого виключно штетлам&nbsp;— два будинки групувалися в подвійний будинок з єдиним фасадом, і покрівлею, гребінь якої йшов над стиком будинків. Композиція [[фасад]]у мала одну особливу деталь: архітектурно глуху [[симетрія|симетричну]] вісь, на якій не було дверей чи вікон. Вісь проглядалася тільки наявністю виділеної лінії, яка відображала внутрішню межу двох будинків і містилася на головному фасаді. Цей прийом був притаманний уже цегляним будівлям. Такі збереглися в усіх луцьких штетлах по кілька штук.
+
-
 
+
-
Синхронно з цим з кінця XIX століття відмінність єврейських цегляних будинків від інших стала зникати. Наприклад, на Мокрому Лузі більшість будинків та їх розміщення не мають ознак штетлів, хоча були збудовані євреями<ref name="метел"/>.
+
-
 
+
-
== Поза штетлами ==
+
-
 
+
-
В місті був ще один район проживання євреїв&nbsp;— Долина. Але він майже не виділявся у загальній міській забудові. На сучасній карті міста цей район розташовується над річкою Сапалаївка між мостами на вулицях Потапова та Франка. Тут була синагога Бейс Гамедриш Баран. Були синагоги та молитовні школи на Красному та інших районах Луцька.
+
-
 
+
-
=== Загальноміські вулиці ===
+
-
 
+
-
Чисельність єврейського населення Луцька постійно зростала. За переписом населення міста у [[1911]] році, 92% мешканців становили євреї<ref>Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник. Т2.&nbsp;— Вінніпег, 1986&nbsp;— с.47</ref>. Крім того, з другої половини XIX століття збільшувалася чисельність багатого єврейського населення.
+
-
 
+
-
 
+
-
Це призвело до того, що єврейська будівельна активність вийшла далеко за рамки штетлів і розповсюдилася на все місто. Власниками більшості будинків (магазинів, готелів, майстерень та іншого) були євреї. Найбільші споруди в Луцьку будували найбагатші Луцькі єврейські родини&nbsp;— Кронштейни, Глікліхи, Сороки, Лернери, Дави та інші. Так, один із найбільших новобудов міста 1880-х років належав Кронштейнам і здавався в оренду, а в [[1930]]-х роках Кронштейни будували автобусну станцію на головній вулиці міста. Глікліхи, наприклад, долучалися до розбудови освітньої інфраструктури міста. А Абрам Глікліх був власником цегельного заводу «Лучанин», з виробів якого будували [[Лютеранська кірха (Луцьк)|лютеранську кірху]].
+
-
 
+
-
У 1920-х роках на [[Проспект Волі (Луцьк)|алеї Болеслава Хороброго]] неподалік Вульки знаходилися [[кошара (приміщення)|кошари]], які належали Х.Пінчуку та Т.Вінцбергу. На їх місці у [[1936]] році була збудована єврейська гімназія з польською мовою викладання ім. Мойсея Глікліха. Архітектор&nbsp;— Францишко Кокеш. Гімназія містила 9 класів, 6 кабінетів, 2 коридори.
+
-
 
+
-
На [[Вулиця Богдана Хмельницького (Луцьк)|Староволодимирській]] вулиці у [[1909]] році почали будувати приміщення ґміни. Джерелами фінансування були дві єврейські родини (Пінчуки, Глікліхи) та деякі види податків, що виплачувало товариство Талмуд-Тора. В цьому будинку була ґмінна канцелярія, зал для засідань Ради ґміни, правління Головного Рабинату Луцька, молитовна школа, зал для урочистих подій.
+
-
 
+
-
Загалом же на початок ХХ століття Луцьк перетворився на майже суцільно єврейське місто, тому розвиток штетлів як таких припинився. Власниками більшості споруд в місті були євреї. Наприклад, на головній вулиці міста&nbsp;— Ягеллонській&nbsp;— із 110 власників 92 були євреями у 1930 році. В ті часи євреї стали проживати уже на всіх вулицях.
+
-
 
+
-
<center>
+
-
<gallery>
+
-
Файл:ЛуцькГімназіяГлікліха.jpg|Колишня гімназія ім. Глікліха, де було повстання (тепер Педагогічний коледж)
+
-
Файл:ЛуцькДолина.jpg|Євреї на Долині
+
-
Файл:ЛуцькХмЄв2.jpg|Будинок ґміни сьогодні
+
-
</gallery>
+
-
</center>
+
-
 
+
-
=== Цвинтарі ===
+
-
 
+
-
Поки що вдалося встановити територіальне розташування тільки двох останніх єврейських цвинтарів. Перший із них був на місці сучасного стику вулиць Богдана Хмельницького та Заповітної. Про нього відомо із XVIII століття. У [[1852]] році у зв'язку з розширенням міста у напрямі цвинтаря його скасували.
+
-
 
+
-
Нове місце для цвинтаря було куплене між Вулькою та селом Дворець попід дорогою, яка вела в місто зі сходу. Поруч було і [[караїми|караїмське]] кладовище. У [[1931]] році на цвинтарі будувалося поховальне приміщення у стилі [[класицизм]]у. Пам'ятні плити на замовлення виготовляв місцевий каменяр Л. Шеплер. У 1930-х він продавав їх по 20 злотих за плиту. Крім того, Шеплер виготовляв і міські бордюри на замовлення магістрату. Після війни цвинтар був знищений, плити вивезені.
+
-
 
+
-
<center>
+
-
<gallery>
+
-
Файл:ЛуцькЄврейськийЦвинтарШевченка.JPG|Старое кладбище
+
-
Файл:ЛуцькЄврейськийЦвинтарВолі.JPG|Новое кладбище
+
-
Файл:ЛуцькЄврейськийЦвинтар.jpg|На новом кладбище
+
-
</gallery>
+
-
</center>
+
-
 
+
-
== См. также ==
+
-
* [[Большая синагога (Луцк)]]
+
-
* [[Синагоги Луцка]]
+
-
* [[Кенасса в Луцке]]
+
-
 
+
-
== Примечания ==
+
-
{{reflist}}
+
-
 
+
-
== Литература ==
+
-
* Метельницький Р.Г. Деякі сторінки єврейської забудови Луцька.&nbsp;— К.: Дух і літера, 2001 ISBN 966-72-73-16-4
+
-
* Kraszyńska Fanny. Żydzi Łuccy do końca XVII w. // Rocznik Wołyński. T. VII. Równe, 1938, s.139-178
+
-
* В. Пясецький, Ф. Мандзюк. Вулиці і майдани Луцька.&nbsp;— Луцьк, 2005 ISBN 966-361-050-6
+
-
 
+
-
[[Категория:Евреи и иудаизм по городам]]
+
-
[[Категория:Евреи в Российской империи/СССР/СНГ]]
+

Текущая версия на 01:42, 31 мая 2013

  1. redirect ej:Штетлы (Луцк)
Источник — «http://www.jearc.info/wiki/%D0%A8%D1%82%D0%B5%D1%82%D0%BB%D1%8B_(%D0%9B%D1%83%D1%86%D0%BA)»
Личные инструменты
 

Шаблон:Ежевика:Рубрики

Навигация