Подгайцы

Вы находитесь на сайте "Архив статей из ЭЕЭ и статей на еврейские темы из Википедии"

Версия 16:53, 28 февраля 2013

Это только начальный черновик статьи, которая находится сейчас в работе. Если вы хотите установить контакт с автором статьи, посмотрите историю изменений.

Город Подгайцы укр. Підгайці Флаг Герб Файл:Pidgai h.gif Файл:Pidgaitsi s.gif Страна УкраинаУкраина Статус районный центр Область Тернопольская областьТернопольская область Район Подгаецкий район Координаты Координаты: 49°16′00″ с. ш. 25°08′00″ в. д. / 49.266667° с. ш. 25.133333° в. д. (G) (O) (Я)49.266667, 25.13333349°16′00″ с. ш. 25°08′00″ в. д. / 49.266667° с. ш. 25.133333° в. д. (G) (O) (Я) Городской голова Дмитрий Зиновьевич Колодницкий Основан 1445 Город с 1939 Площадь 3,14 км² Население 3 203 человек Часовой пояс UTC+2, летом UTC+3 Телефонный код +380 3542 Почтовые индексы 48000 — 48005 Автомобильный код BO / 20 Файл:Ukraine location map.svg

Подга́йцы (укр. Підга́йці) — город районного значения в Тернопольской области Украины, административный центр Подгаецкого района. Статус районного центра город имеет с 1990 г., ранее входил в состав Бережанского района.

География

Подгайцы находятся в 52 км от Тернополя, если ехать по автодороге через Дружбу, или около 80 км, если ехать через Бережаны. Ближайшая железнодорожная станция Потуторы находится в 24 км от города. Расположен на правом берегу реки Коропец.

История

В исторических источниках Подгайцы упоминается как город уже в 1463 г. В 1539 г. предоставлено Магдебургское право. В 1655 г. казацкие полки штурмом взяли замок. В XV—XVI вв. город принадлежал шляхетской семье Бучацких, а с 1630 г. — магнатам Потоцким. В конце XIX в. Подгайцы были повятовым городом с развитой промышленностью (фабрика сельскохозяйственных машин и орудий, печи для отжиганияя посуды, пивоваренный завод, винокурня.

В начале XX в. через город проходила железная дорога, не достроенная из-за начала Первой мировой войны — линия Львов — Перемышляны — Бережаны — Подгайцы, продолжение которой планировалось через Бучач до Залещиков. Эта железная дорога сыграла важную роль в 1916 г. при Брусиловском прорыве. Во время Второй мировой войны железнодорожная линия была уничтожена, город почти полностью разрушен.

Экономика

Природные ресурсы: песчаники, песок, глина; сельскохозяйственные угодья (36 700 га), леса.

Основные отрасли: сельское хозяйство (свекловодство, производство зерна, мясо-молочное животноводство, свиноводство), пищевая промышленность (консервный, маслосырзавод), металлообработка (завод "Металлист"), производство строительных материалов (кирпичный завод).

Достопримечательности

• Успенская церковь 1653 г. Находится на ул. Бережанской. Возведена в стиле ренессанса в сочетании с украинскими церковными традициями в 1650—1653 гг. В интерьере живопись в стиле барокко. Имеет статус памятника архитектуры национального значения. Здание каменное, трехъярусное. Особенностью здания является устроенный на крыше боевой обход с аркадой. Фасады оформлены пилястрами, а порталы и обрамления окон — профилированием и резьбой в стиле возрождения. Уникальная деревянная скульптура середины XVII в. хранится в Киевском музее украинского искусства.
• Спасо-Преображенская церковь 1772 г. Расположена по ул. Галицкой. Церковь деревянная, произведение галицких мастеров. Вход на южном фасаде оформлен резным крыльцом.
• Звонница Спасо-Преображенской церкви середины XIX в. Деревянная, двухъярусная, каркасной конструкции, четырёхгранная. Перекрыта шатровой крышей.
• Костёл Пресвятой Троицы 1634 г. Находится на ул. Чапаева. Принадлежит Римско-католической церкви. Состояние аварийное.

• Синагога конца XVI — начала XVII в. Расположена на ул. Замковой. Одно из старейших зданий города. Имеет статус памятника архитектуры национального значения. Была зведена в конце XVI в. как арианский молитвенный дом. В 1640-х гг. приспособлена под синагогу. Здание из песчаника, прямоугольное в плане. Плоские стены прорезаны узкими стрельчатыми окнами, восточный фасад укреплен контрфорсами. Частично сохранилась верхняя часть главного портала в стиле ренессанса с резной надписью и растительными мотивами над архивольтом. В интерьере — остатки резьбы и лепнины.
• Старое еврейское кладбище. Одно из крупнейших,сохранившихся на Украине.

Єврейська громада

Файл:Pidhayci (18).jpg Перші євреї оселилися в Підгайцях ще на початку 16 століття. Перші відомості про євреїв датують 1552 р., їх згадують як платників податків у місті. (Тривалий час у довідниках курсує помилка щодо віднайдення у 1926 р. на єврейському цвинтарі (окопиську) надгробного каменя-мацеви, датованого 1420 р.). Від початку єврейська громада у Підгайцях була дуже численною, порявняно з навколишніми містами. Протягом 1580–1620 років рабином у Підгайцях був Арон Веніамін Сольник — відомий у єврейському світі завдяки своїй «Промові Веніаміна» — збірнику запитань і відповідей з єврейського релігійного правосуддя Халаха. Поразка українців (русинів) у війнах Богдана Хмельницького і Петра Дорошенка і занепад вірменської громади внаслідок спустошень, яких вони зазнали від турків у 1675–1676 роках сприяли тому, що євреї опанували реґіональну торгівлю і згодом перетворилися на найчисельнішу громаду у Підгайцях.

За даними перепису 1764 року в громаді налічувалося 1079 євреїв. Протягом 19 століття чисельність єврейського населення збільшилася, і в 1910 році нараховувалося близько 6000 осіб. Потім багато з них емігрувало у США (Зокрема у Нью-Йорку є синагога промови Веніаміна). В 1939 році з 6000 загальної чисельності населення було 3200 євреїв.

У часи ЗУНРу повітова українська влада допомогла придбати у Відні друкарські верстати, доставити її Вайнлесові, власникові друкарні, яку 1917 р. спалили росіяни під час відступу. Натомість Вайнлес із вдячності виконував замовлення українських організацій майже безкоштовно, за винятком плати за папір.

Коли в 1941 році спалахнула війна між Німеччиною та СССР, євреї відразу ж стали жертвами нападів. Вони були змушені платити штрафи, їх пересування було обмежено і вони піддавалися примусовій праці.

У 1942 році, на Йом Кіпур, гестапо за допомогою поліцаїв направила близько 1000 єврейських чоловіків і жінок в табір смерті Белжець. Інші євреї були зведені в гетто, де багато з них померли від тифу. Місяць потому понад 1500 осіб були відправлені в Белжець (95% були вбиті або відразу або невдовзі після їх прибуття). 6 червня 1943 року було завершено знищення, коли, за рідкісним винятком, решта спільноти була розстріляна і вкинута в масові могили на околицях міста. Айхенштайн Іцхак-Айзик був останнім равином у місті (1908–1943). Спогади про пережите під час ліквідації гетто у Підгайцях залишила Ґеня Шварц. Гірким жалем за минулим та гумором сповнені спогади про дитячі роки в Підгайцях Олександра Кіммеля.

Відомими талмудистами були Яків, син Баруха, автор книги «Бирхат Яаков» («Благословення Якова»), яка вийшла 1635 р. Не менш відомим був свого часу і Захарій-Мендель (помер 1791 р.). якого сучасники назвали Захарій-пророк. Серед його творів відомі «Менорот Захарія» («Світильник Захарія»), «Захарія Мешулем» («Алегорії Захарія»), «Захарія Іамевін» («Захарія-Знавець»).

Старе єврейське кладовище (окописко) в Підгайцях є одним з найбільших серед збережених в Україні. Вигляд величезної території, повністю заповненої кам'яними могильними плитами (або їх залишками), вражає. Тим більше, що побачити щось подібне в Україні важко — майже немає аналогів. Цікаво що золота літера «П» на гербі міста нагадує єврейську літеру ח — х, халаха, хаім (життя). Останнє поховання па цьому цвинтарі відбулося 1952 р.

Ссылки

	Подгайцы на Викискладе?

• Подгайцы: достопримечательности, история, фото (укр.)
• Статья "Підгайці" в украинском разделе Википедии

Уведомление: Предварительной основой данной статьи была аналогичная статья в http://ru.wikipedia.org, на условиях CC-BY-SA, http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0, которая в дальнейшем изменялась, исправлялась и редактировалась.